Методическая копилка

"Методичні рекомендації для керівників виховного процесу"
ВСТУП
Успіх будь-якого педагогічного управління визначають дві обставини: особистість педагога, здатного очолити будь-яку справу, і тим, які цінності він транслює дітям. Тож перш ніж організовувати певний виховний захід, треба визначитися, з якою метою його проводять. Осмислені й прийнятні цінності допоможуть побачити мету, яку можна реалізувати шляхом практичного здійснення завдань та організації живого виховного процесу.
Виховання вільної й відповідальної особистості неможливе на засадах авторитарної педагогіки, яка не орієнтує вчителів, керівників навчальних закладів на врахування складного внутрішнього світу кожної дитини. Навчально-виховні заходи, що ігнорують прагнення, почуття, схильності підростаючої особистості, не можуть привести до бажаного результату. Лише співпраця педагога і дитини, яка становить підґрунтя навчально-виховного процесу, може забезпечувати вільний розвиток і гуманістичне становлення особистості кожної дитини. Педагогічна діяльність в цьому напрямі вимагає від учителя, заступника директора з виховної роботи, керівника навчального закладу чіткого уявлення не тільки мети навчання та виховання, а й здатності оцінити проміжні та кінцеві результати розвитку особистості кожного учня. У педагогічній науці поширився інтегральний підхід до вивчення та характеристики вихованості, сутність якого полягає у пошуках стержньових критеріїв вихованості. У психолого-педагогічній літературі можна зустріти рекомендації стосовно того, як використовувати критерії та показники вихованості, ставлення школярів до суспільства, трудової діяльності, окремих людей (В. Яковлєв, О. Бєлкін, І. Бех та ін.), активної життєвої позиції (Т. Мальковська, М. Радіонов), спрямованості особистості (Л. Божевич, Т. Коннікова, З. Васильєва). Є. Бондаревська відстоює критеріально-рівневий підхід, тобто вивчення вихованості за різними критеріями на різних рівнях: на рівні розвитку моральних почуттів, ставлень, сталих мотивів і спрямованості особистості на рівні світогляду. Реальні прояви цих компонентів розглядаються як критерії вихованості. Кожна наука, що має справу з вимірюваннями, розробляє свої критерії. Є вони і у педагогічній науці, але наявна форма вимірювань та методика збирання й обробки вихідних і кінцевих даних, що характеризують просування учнів у вихованні та розвитку, поки дуже недосконалі. Причини цієї недосконалості такі. По-перше, дослідники намагаються механічно перенести систему вимірювань в царині точних наук, де може встановлюватися певна статистичність і повторюваність явищ, на педагогічні, що постійно змінюються й не завжди піддаються відтворенню та повторенню в одних і тих самих умовах. Тому отримані дані про розвиток школяра є певною мірою умовними. По-друге, при вимірюванні результату виховання і розвитку зазвичай включають лише кінцевий результат, а всі проміжні ланки не враховують. У зв’язку з цим результативність виховання оцінюється лише за зовнішніми показниками, без урахування складних внутрішніх змін. По-третє, при виявленні взаємозв’язків між умовами та розвитком особистості досить часто не виокремлюють педагогічних діянь, а розглядають всі діяння. Окрім того, не враховують кількісних показників, що стосуються закономірно повторюваних чинників і явищ, які впливають на особистість учня. По-четверте, треба враховувати, що деякі дослідники сподіваються визначити прояви певного рівня вихованості у стислий термін. Хоча, насправді цей результат можна отримати у відчутному вигляді лише після “проходження” дитиноюпевного вікового етапу розвитку. По-п’яте, відсутність розроблених показників вимірювання вихованості особистості і методів отримання її вивчення та обробки діагностичних матеріалів, які характеризують розвиток конкретної особистості, не дає можливості об’єктивно встановити досягнутий рівень вихованості. Одним із найважливіших досягнень сучасної епохи слід вважати відмову від контролю як домінантної форми управлінської діяльності. У гуманітарній царині підхід до управлінської функції має бути особливо виваженим, принаймні без психологізації й педагогізації контрольних процедур, так як суто адміністративним способом ми можемо завдати контролюючою діяльністю більше шкоди, ніж користі. Конче важливо, що поступово практики починають усвідомлювати безперспективність внутрішньошкільного контролю у сфері виховання у нинішніх формах. Хибною тут є сама постановка проблеми: не може бути контролю за виховною роботою, оскільки виховання є процесом латентних, прихованих, неявних і невизначених у сурових одиницях критеріїв. Інша річ – відстеження змін, змісту, дидактичної доцільності застосовуваних форм, відповідності психолого-вікових особливостей змісту діяльності, коли мова йде про виховні впливи в навчальному процесі, про позакласну роботу з предмета і позакласну, позашкільну, розвивальну діяльність взагалі. Таким чином, у загальному вигляді внутрішньошкільний контроль ми можемо застосувати не до виховання, а до системи (якщо така є) культурних (спортивних, естетичних тощо) заходів, що проводяться в школі. Незалежно від усіх цих міркувань потрібно визначитися з об’єктом контролю. Коли мову ведуть про навчальну діяльність, тут усе зрозуміло: є стандарти, нормативи, тарифікація, оцінки, фінансування. Стосовно позакласної виховної роботи критеріїв фактично немає. Продуктивне управління виховною діяльністю впливає на психолого-педагогічний підхід до аналізу діяльності педагога у поєднанні з методико-технологічним підходом. У реальній практиці, на жаль, частіше застосовують технологічний підхід, при якому використовують різноманітні багатофакторні анкети, що дають змогу визначати рівень ЗУН, вихованості, проводити аналіз уроку тощо. Утім, знання предмета, – це важливо, але важливіше розуміти, не які знання наявні, а яким є ставлення до предмета, до людей, до себе, до школи, до всього, що відбувається навколо тебе. Відбувається підміна управління контролем, а також відсутність діалектичного зв’язку між етапами і змістом управління. Однією з основних проблем управління є розбіжність між адміністративним і педагогічним його характером. Річ тут у тім, що адміністративне управління ґрунтується на плановій організації діяльності, вимогах і наказах, тоді як в основі педагогічного управління лежать психологічні мотиваційні підходи. Розумне поєднання всіх елементів двох видів управління є запорукою успішного гуманістичного управління. Найбільшої шкоди навчально-виховному процесу завдають неуспішні адміністратори, які замість пошуку, організації й підтримки успішної діяльності дітей і педагогів у межах тотального контролю шукають помилки й недоліки. Але наряду з цим, уже давно сформовано принципи, правила і підходи до гуманістичного контролю:
1. Випереджувальна організаційна діяльність системи управління стосовно керованої системи.
Відомі випадки, коли методична служба, керівник закладу вдаються до контролюючих дій, не визначивши чітко мети, не сформулювавши завдання, не забезпечивши необхідних ресурсів, не підтвердивши права й обов’язки учасників діяльності, не організувавши діяльність, не забезпечивши її інформаційно, не скоординувавши зусилля, не визначивши стимулів, не організувавши відповідного навчання. Наголосимо, що гуманістичне управління будується на засадах спільної участі керівної і керованої систем у діагностуванні стану системи, проектуванні, організації і підтримці, і потім уже настає фаза попереднього, проміжного, тематичного і кінцевого контролю як діагностико-аналітичної підстави для подальшого розвитку системи. І якщо представники органів управління освітою й адміністрація навчального закладу намагаються за допомогою контролю знайти недоліки, залякати, примусити, а не підтримати, вплинути, навчити, то користі від такого контролю мало. 2. Неруйнівний контроль
В основі контролюючої функції успішного гуманістичного управління лежать психологічні засади: вивчення передусім не діяльності, а характеристичних рис особистості, її особливостей, інтересів і потреб. Знати і розуміти людину, орієнтуватися на її потенційно можливі успіхи, ставити її у найбільш прийнятне для неї становище, відстежувати її успіхи і завжди, помітивши їх, заохочувати, підтримувати – це і є неруйнівний контроль.
3. Навчальний контроль
Власне, мета контролю в тому й полягає, щоб на підставі діагностики (процес діагностування також має бути навчальною процедурою) здійснювати разом із виконавцями системний аналіз (але лише навчального характеру), потім планувати можливі управлінські, методичні, наукові та змістові кроки або рішення (що також має сприяти навчанню персоналу). Хоча найважливіше здійснювати попереднє забезпечення необхідною інформацією і навчання персоналу не взагалі, а з огляду на визначені цілі та завдання. Навчальний контроль необхідний і можливий там, де адміністрація сповідує демократичні методи управління, прагне задіяти педагогічний потенціал колективу в інтересах визначення поточних і важливих проблем, залучає колектив до процесу управління.
4. Контроль як підстава для управління успіхом
Важливо вибудовувати систему знань про дитину, виходячи з теорії збільшення вмінь, знань, інтересів, характерних особливостей особистості та практичних виявів. І тоді сенс контролю виявляється в тому, щоб постійно реєструвати зміни на краще, розширити діапазон вмінь і різновидів діяльності, емоційне чуттєве відображення дитиною зовнішнього світу. Знаючи і розуміючи, які зміни та зрушення відбуваються у світовідчутті дитини, які інтереси, погляди, цінності стають для неї вагомими, педагог разом з батьками і дітьми може сприяти життєвому успіху дитини. Це саме поширюється і на педагогів.
5. Суспільний контроль, самоконтроль і взаємоконтроль як демократичні форми неадміністративного контролю Особливістю контрольної діяльності в гуманістичній школі можна вважати, по-перше, розширення кола учасників контролюючої діяльності, розширення довіри, превалювання самоконтролю та само- і взаємоаналізу, а також наполегливу роботу адміністрації навчального закладу щодо залучення колективу до діяльності, позв’язаної із суспільним контролем за організацією навчально-виховного процесу на всіх його етапах. 6. Відповідність форм контролю формам виховної діяльності. Яким чином, наприклад, адміністрація планує контролювати невербальне спілкування, приватні бесіди, неявні доручення? Як узагалі визначити успішність виховної роботи шляхом контролю, якщо становлення особистості дитини і сам процес розвитку її триває довго і непомітно? Як залучити "арифметичні калькуляції" до визначення рівнів вихованості учнів? Тому далі ви знайдете відповіді на деякі запитання щодо аналітичної діяльності та внутрішньошкільного контролю заступника директора з виховної роботи та педагогів, які займаються виховним процесом. АНАЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ керівника виховного процесу Аналітична діяльність заступника директора з виховної роботи - одна із найважливіших частин управління, яка тісно пов'язана із контролем. Педагогічний аналіз дає можливість оцінити ефективність виховного процесу, виявити фактори, які впливають на результат та причини недоліків у роботі. Аналіз – це погляд збоку, оцінка сил, педагогічної майстерності та компетентності. Оцінюванню підлягають - стиль керівництва, компетентність, професіоналізм, взаємовідносини учасників виховного процесу, ефективність роботи. Аналіз - це вид критики, тому він повинен бути аргументованим і мати певні доводи. Аналіз допомагає визначити: - результати роботи; - доцільність роботи; - фактори, що впливають на результат; - ефективність засобів і методів, які впливають на загальний результат; - шляхи розвитку виховного процесу; - шляхи виправлення недоліків роботи. Аналіз допомагає забезпечити: - науковість планування; - шляхи регулювання виховного процесу; - питания контролю (ВШК) Вимоги до аналітичної діяльності 1 Аналіз повинен бути об'єктивним – виявляти риси об'єкту аналізу. 2 Необхідно розглядати сукупність явищ, їх взаємозв'язки і взаємодію. 3 Предмет аналізу розглядається в процесі виникнення, становления, зміни, розвитку. 4 Дослідження виховного процесу проходить у аспектах динаміки, цілісності, взаємодії із оточуючим середовищем, з розглядом зовнішніх та внутрішніх зв'язків. 5. Аналіз проводиться на основі головного, на який необхідно спиратися в першу чергу. 6. Аналіз повинен мати комплексний підхід: єдність мети і спрямування аналізу, єдність методів вивчення явищ, скоординованість дій, взаємодія різних систем знань, урахування психологічних та моральних факторів. 7. Аналіз повинен бути цілеспрямованим: від чіткого формування до уявлення певних цілей аналізу. 8. Аналіз повинен проходити за планом. 9. Аналізом займаються всі члени колективу: педагоги, батьки, учні. Педагоги проводять самоаналіз виховної діяльності. 10.У ході аналізу формується активність та відповідальність. Орієнтовні критерїї та показники оцінки ефективності результативності виховної діяльності в навчальному закладі 1 1. Соціальний статус навчального закладу: врахування особливостей навчального закладу при організації виховної роботи (історія і традиції, контингент учнів та вихователів, педагогічні кадри, природне, культурне та предметне середовище); рівень задоволення батьків педагогічним процесом у школі (анкетування, соціологічне опитування); реальна участь усіх учасників навчально-виховного процесу у виховній роботі; орієнтація на соціальне замовлення; психологічний та емоційний мікроклімат у педагогічному колективі (стосунки між собою, з адміністрацією); струк¬тура виховної системи та її особливості (наявність центру виховного процесу, системних зв'язків, виховного простору тощо); вплив навчального закладу на розвиток освітнього простору міста; визначення педагогічним колективом мети и завдань виховання (актуальність, педагогічна доцільність, реальність, можливість виміру результату); 2. Кадрове забезпечення: укомплектованість та якість кадрів, які займаються виховною роботою (освіта, стаж, досвід, атестаційні категорії, професіоналізм, відсоток); компетентність адміністрації закладу (використання ставок за призначенням, якісний аналіз вакансій, оцінка реальних можливостей щодо створення або закриття вакантних місць, уміння вирішувати кадрові проблеми); 3. Рівень вихованості учнів: результат вихованості учнів (клас, паралель, у цілому по школі), динаміка розвитку (за результатами проміжного моніторингу); рівень відповідності моделі випускника закладу (за результатами діагностичних методик); мікроклімат в учнівському колективі (взаємовідносини між учнями, гендерна рівність, між різновіковими дитячими групами); 4. Особистісний розвиток і поведінка учнів: рівень морального, культурного розвитку учнів (за результатами психологічних тестів, соціологічних досліджень); рівень соціального розвитку учнів, їхня готовність і вміння взаємодіяти з іншими учнями в різних життєвих ситуаціях, брати на себе відповідальність, працювати в групі, проявляти ініціативу тощо); рівень соціальної зрілості учня як запланований результат виховної роботи в школі (модель випуск¬ника початкової, основної та старшої школи); наявність дітей на обліку в ССД, КМСД та схильних до правопорушень; частота порушень правил поведінки, Статуту школи, врахування учнів (у %); 5. Соціальна адаптація випускників: самовизначення випускників після закінчення школи; кількість тих, хто продовжує навчання у ВНЗ, технікумах, коледжах, ліцеях, ПТУ; кількість тих, хто працює, та випускників, які не визначилися з роботою або навчанням; 6. Матеріальна база навчального закладу: наявність помешкань для проведення виховних заходів; рівень науково-методичного забезпечення виховної діяльності; перспективний план поліпшення матеріальної бази виховання. АНАЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА Той, хто прагне, зробитъ білъше за того, хто може. Г. Маррі Модернізація освіти потребує зміни статусу класного керівника, а також змісту, форм та методів його діяльності, насамперед, пов'язано із виникненням у загальноосвітніх навчальних закладах інноваційних виховних систем, які базуються на особистісному підході до розвитку дитини. Зміст роботи класного керівника визначається такими нормативними документами: • Програма «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів» (наказ МОН України від 17.12.2007 № 1133); • Положения про класного керівника навчального за¬кладу системи загальної середньої освіти (наказ МОН України від 06.09.2000 № 434); • Про затвердження зміни до Положения про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти (наказ МОН України від 29.06.2006 №489); • Рекомендації до планування роботи класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти (інформащйний лист МОН України від 14.08.2008 № 1 (9-520)). Аналіз означених нормативно-правових актів дає змогу зробити висновок про необхідність оволодіння класними керівниками особливими знаннями, вміннями та навичками, які можна класифікувати за кількома видами: рефлексивно-аналітичні, організаторські, комунікативні. Більш детально окреслимо аналітичну діяльність класного керівника, яка є запорукою успішного управління виховним процесом, до якої належить: • аналіз власної діяльності з урахуванням позитивних сторін, помилок та невдач; • аналіз стану навчально-виховної роботи в класі; • оцінка рівня згуртованості учнів, класного колективу; • оцінка рівня індивідуального розвитку учнів; • аналіз впливу позашкільного середовища на особистість учня; • аналіз рівня сформованості в учнів національних традицій, почуттів громадянина, патріота. Педагогічний аналіз досить часто сприймається як копітка та недостатньо важлива частина професійної діяльності класного керівника, яка потребує значних інтелектуальних та фізичних затрат. Практична значущість аналітичної діяльності не завжди є очевидною, проте її відсутність ускладнює організацію і результативність виховної роботи. Існують чіткі вимоги до аналізу: • аналіз здійснюється неформально; • аналіз має чітку структуру і будується відповідно до розроблених критерів; • аналіз має бути достатньо інформативним і змістовним та враховувати думки всіх учасників педагогічного процесу. В аналітичній діяльності можна виокремити три етапи: підготовчий, основний, рефлексивний. На першому етапі визначається предмет та мета педагогічного аналізу, розроб-ляється програма та інструментарій, передбачається участь у цій діяльності суб'єктів виховного процесу. На другому здійснюється збір і систематизація інформації про стан виховної роботи в класі, аналіз і оцінка результата педагогічної діяльності, з'ясування позитивних і негативних моментів виховного процесу, визначення його проблем і протиріч, формулювання висновків і пропозиції щодо вдосконалення й оновлення навчально-виховного процесу та моделювання (прогнозування) розвитку виховної системи. На заключному етапі здійснюється оцінка проведеної аналітичної діяльності та вносяться необхідні корективи. Розрізняють такі підходи до аналізу виховної роботи: • описовий (описуються й аналізуються події та явища, які відбуваються в процесі життєдіяльності класу); • полярно-оцінювальний (проблема, що вдалося – не вдалося, аналіз позитивних і негативних моментів в життєдіяльності класу, результатів навчально- виховного процесу); системный (цілісний аналіз педагогічного процессу в єдності та взаємодії всіх його компонентів: суб'єктів, цілей, змісту, засобів (форм, методів, прийомів) організації та результатів діяльності. Акцент робиться на «ключових» моментах педагогічного процесу, які є пріоритетними на певному етапі життєдіяльності класу); • проблемний (виокремлюються, аналізуються та структуруються проблеми й суперечності педагогічного процесу); • особистісно-орієнтований (досліджуються такі аспекти, як: розвиток особистості учня, формування та прояви індивідуальних особливостей дитини, її особистісні досягнення, створення в класі сприятливого для розвитку учів середовища); • критеріально-орієнтований (спрямовується на виявлення змін й показників результативності навчально-виховної роботи відповідно до розроблених кри- теріів ефективності виховної діяльності). Наведемо декілька прикладів пам'яток аналізу виховної роботи в класі відповідно до означених підходів, які допоможуть перейти від складання переліку заходів, що грунтується на кількісному та формальному підходах до якісного аналізу, який дає відповдь на основне запитання: чому класний колектив досяг чи не досяг запрограмованих цілей виховання. 3 метою отримання достатньої кількості інфор-мації про ефективність функціонування виховної системи в класі, необхідної для якісного проведения аналізу, класному керівнику слід застосовувати методи педагогічної діагностики (спостереження, анкетування та інший діагностичний інструментарій). ПАМ'ЯТКА 1 Системний аналіз виховної діяльності 1. Аналіз сформованості індивідуально-групового ком¬понента виховної системи класу: - аналіз розвитку учнів класу - індивідуальні й групові особливості учнів класу; специфічні риси класного співтовариства; рівень розвитку учнівського колективу (згуртованість, громадська активність, дисциплінованість, працелюбність, відповідальність), сформованості в ньому міжособистісних стосунків успішної діяльності; - ефективність роботи класного керівника - доцільність проведених класних заходів та їхній вплив на розвиток учнів, формування свідомої дисципліни й відповідального ставлення до навчання; ставлення учнів до запропонованих виховних заходів, їхня активність при підготовці та участі в них; - аналіз педагогічної взаємодії з батьками учнів класу - доцільність та ефективність заходів щодо педагогізації батьків; ефективність індивідуальної роботи з бать¬ками та взаємодії з «проблемними» сім'ями; дотримання єдиних вимог стосовно навчання и виховання школярів; участь батьків у навчально-виховному процесі; - взаємодія педагогів та інших дорослих, які беруть участь у життєдіяльності класного колективу - узгодженість та інтегрованість педагогічних впливів; роль позашкільних установ в організації дозвілля учнів 2. Аналіз сформованості ціннісно-орієнтаційного компонента виховної системи класу: - аналіз ефективності визначення мети та завдань виховання – аналіз ціннісних орієнтацій класного колекти¬ву; доцільність постановки мети і завдань та їхня співвіднесення з інтересами і прагненнями учнівського співтовариства, кадровими, матеріальними та іншими ресурсами; результативність виконання виховних завдань; - перспективи життєдіяльності класного колективу – правильність вибору основних напрямів, змісту, форм й методів роботи, засобів педагогічного впливу та прийомів залучення учнів до діяльності та спілкування. 3.Аналіз сформованості функціонально-діяльнісного компонента виховної системи класу: - системоутворювальна діяльність – правильність визначення пріоритетного виду або напряму спільної діяльності; характер взаємовідносин між членами класного ко¬лективу; створення умов для самореалізації кожної дитини; - форми і способи організації освітньої діяльності - їхня відповідність віковим особливостям, потребам й запитам учнів; спрямованість на досягнення виховної мети; ре¬зультативність запровадження інноваційних та традиційних форм та способів; результативність прийомів і методів робо¬ти з важковиховуваними підлітками; - самоврядування життєдіяльності класного колек¬тиву — роль органів учнівського самоврядування у формуванні особистості учнів; виконання ними своїх обов'язків. 4. Аналіз сформованості просторово-часового компо¬нента виховної системи класу: - середовище виховної системи классу – матеріальна база; наявність та характеристика зв'язків з однолітками з інших класів; особливості міжвікових стосунків у середині школи та за її межами; - місце і роль класу у виховному просторі навчального закладу – їхне визначення й усвідомлення; характер і тенденції взаємодії; - визначення етапу розвитку виховної системи класу. 5. Висновки: досягнення й знахідки, позитивні й негативні моменти в організації життєдіяльності класу та вихованні учнів, нереалізовані можливості та невикористані резерви, перспективні цілі и завдання. До аналізу додаються результати діагностичних досліджень, анкетувань, опитувань, інші аналітичні матеріали. До того ж, для якісного здійснення аналізу необхідно роз-робити критерії ефективності виховної системи, підібрати методи й прийоми вивчення результативності виховної системи. ПАМ'ЯТКА 2 Описовий звіт з виховної діяльності Для проведения описового аналізу основних подій і ситуацій необхідно мати достатній обсяг інформації. Однією з форм її накопичення є інформаційні та інформащйно-аналітичні довідки, які містять назву заходів, відповідальних, місце і час проведення, отримані результати. Під час проведення аналізу слід акцентувати увагу на: 1.Позитивних аспектах проведених заходів: найбільш вдалі форми і способи організації спільної діяльності; визначення змісту заходів та їхній вплив на розвиток особистості школярів, вирішенню яких проблем вони сприяли. 2. Негативних аспектах: які педагогічні та організаційні завдання не вдалося вирішити; як виконали свої доручення учасники заходу. 3. Участь і позиція педагогів та їхній вплив на результативність заходів. 4. Які новації вдалося здійснити під час підготовки, проведення та підбиття підсумків спільної діяльності; які проблеми потребують нагального вирішення; можливі педагогічні наслідки проведених заходів. 5. Висновки та пропозиції щодо перспектив і шляхів удосконалення спільної діяльності. Успішному аналізу основних подій сприяє колективний аналіз, якій здійснюється на трьох рівнях: - учні : обговорюють виховні заходи в мікрогрупах, висловлюючи кожен свою думку; - класний керівник разом з учнями: аналізує, що відбулося успішно, неуспішно, які були проблеми та як їх подолати в майбутньому; - тільки класний керівник: рівень досягнення завдань виховання, характеристика ефективності обраних засобів, методів, прийомів, ступінь активності учасників, місце проведеного заходу в системі виховної роботи. В коллективному аналізі також беруть участь батьки, педагоги, друзі учнів. Серед форм коллективного аналізу слід виокремити такі: усне опитування, анкетування, видання інформаційних листів, стіннівки, усні журнали, самоатестація колективів, класні збори тощо. ПАМ'ЯТКА 3 Критеріально-орієнтований аналіз виховної діяльності Критеріально-орієнтований аналіз, спрямований на виявлення змін основних показників результативності навчально-виховної роботи відповідно до розроблених критеріїв ефективності виховної діяльності. Під час аналізу слід розрізняти критерії результату та критерії процессу. Критерії результату оцінюють рівень розвитку якостей особистості учнів, їхню вихованість, навченість та соціалізацію. Критерії процессу розкривають механізм виховання, умови й фактори та їхшй вплив на результати виховної діяльності: • гуманістичний характер відносин; • включеність учнів у життєдіяльність классного колективу; • сформованість міжособистісних відносин; • розвиток самоврядування в класі; • наявність соціальних зв'язків класного колективу; • ефективність психолого-педагогічного супроводу процесу розвитку учнів. Означені критерії становлять критерії ефективності виховної роботи, які визначають рівень її функціонування та результативності, а також використовуються для аналізу й самоаналізу результативності виховної роботи. До них відносяться: • захищеність і комфортность дитини в класі, морально-психологічний клімат;; • орієнтація навчально-виховного процесу на розвиток особистості учня інтелектуальний, фізичний, психічний, духовний); • взаємозв'язок та взаємовплив у форматі «класний керівник - учень – родина»; • рівень вихованості й розвитку творчих інтересів, нахилів і здібностей учнів; • сформованість класного колективу, наявність іміджу класу; • рівень розвитку учівського самоврядування; • рівень соціальної адаптації учнів до умов життя навчального закладу; • задоволення учнів і батьків життеді-яльністю класу; • якість організації дозвілля школярів; • місце класного колективу у виховній системі школи. У практичній діяльності класні керівники застосовують також такі види аналізу: • аналіз реалізації цілей та завдань (оцінюється ступінь досягнення мети, визначеної в плані виховної роботи за минулий рік); • аналіз сформованості та розвитку класного колективу на основі діагностики; • аналіз основних подій і педагогічних ситуацій (аналіз, оцінювання, облік результатов, врахування позитивних та негативних аспектів проведеної справи), вплив учителів на результативність справи, висновки та пропозиції щодо вдосконалення спільної діяльності; • колективний аналіз: усне опитування, анкетування, самоатестація класного колективу, огляд досягнень, класні збори тощо. Означені види аналізу можна розглядати як додаткові до основних: системного, описового, критеріально-орієнтованого та інших. ПАМ'ЯТКА 4 Орієнтовна схема аналізу виховної роботи за минулий рік 1.Аналіз реалізації цілей і вирішення завдань. Оцінюється ступінь досягнення мети, установлюються критеріі реалізації цілей, показники, за якими можна судити про вирішення виховних завдань. 2. Аналіз основних заходів та педагогічних ситуацій: позитивні моменти: зміст форм, способів діяльності, хто був кращим, які проблеми були вирішені; негативні моменти: що не вийшло, хто не зміг справитися з дорученням, які завдання не вирішені до кінця. 3. Що нового вдалося досягнути у результаті підготовки і проведення справ, які проблеми можуть загостритися. 4. Як участь і позиція педагогів вплинули на результати. 5. Висновки й пропозиції. У колективному аналізі приймають участь: учні, батьки, вчителі. За виявленимн результатами • проходить оцінка рівня розвитку якостей, особистості учня; • оцінюється рівень вихованості учнів; • оцінюється рівень роботи вчителів тощо. ПАМ'ЯТКА 5 Схема аналізу виховної роботи школи 1.Виховні завдання, які ставились у минулому навчальному році, причини невиконання деяких з них. 2. Напрями виховної роботи, які були пріоритетними. 3. Дослідження, які проводились у школі, їхня мета та результати. 4. Умови та засоби виховання, що були використані: > методи виховної роботи; > форми виховної роботи; > способи організації внутрішньошкільного життя; > виховання через урок; > соціокультурне та природне середовище: > санітарно-гігєнічний та естетичний стан школи; > система взаємовідносин (учитель-учень, учитель-учитель, учень-учень, учитель- батьки, учитель- адміністрація); > дитячий колектив та його виховний вплив на розвиток особистості; > учнівське самоврядування. 5. Рівень впливу всіх умов та факторов на виховання: • умови та фактори, які забезпечили виховний результат; • умови та фактори, які не забезпечили виховний результат (причини). 6. Результатавність усіх форм роботи з педагогічним колективом: > методичної та інструктивної роботи; > індивідуальної роботи; > роботи з керівниками гуртків, секцій, клубів та інших об'єднань; > роботи щодо організації обміну досвідом та відвідування відкритих заходів; > роботи щодо впровадження інновацій; > роботи щодо використання нових технологій. 7. Використання у виховній роботі наукового потенціалу. 8. Загальна результативність виховної роботи школи: > щодо рівня вихованості; > щодо рівня навчальних досягнень; > щодо рівня розвитку інтелекту: > щодо рівня збереження здоров'я учнів. 9. Цілі та завдання виховної роботи, визначені на новий навчальний рік. ПАМ'ЯТКА 6 Схема аналізу виховної діяльності класного керівника 1. Загальна характеристика колективу та окремих учнів: > загальні відомості про учнів та їхні сім’ї; > суспілъна та пізнавальна активність; > відповідальність за загальну справу; > самодисципліна; > уміння переборювати труднощі; > культура поведінки в школі та поза нею; > працьовитість; > повага до законов, символів держави. 2. Визначення виховних завдань, які поставлені в минулому році (аналіз причин невиконання тих чи інших із них). 3. Аналіз змісту виховання (які звички, знання, вміння, навички формувалися в учня). 4. Аналіз використовуваних форм виховної роботи (класних годин, зборів, екскурсій, колективних творчих справ тощо) 5. Аналіз використовуваних методів (власного прикладу, переконання, вимоги, стимулювання, доручення, бесіди, пояснения, гри, змагання тощо). 6. Аналіз умов виховання: > санітарно-побутових; > гігієничних; > естетичних; > природних; > соціально-культурних. 7. Аналіз засобів виховання: > дитячого колективу; > системи відносин у школі; > особистості вчителя. 8. Аналіз результативності індивідуальної виховної роботі: > з педагогічно занедбаними дітьми (зазначаються кількість дітей, які стоять на обліку, яких знято з обліку, причини постановки на облік, подається характеристика методів та засобів, які використовуються в роботі); > з дітьми, які не цікавляться навчанням; > з обдарованими дітьми. 9. Аналіз роботи з педагогічним колективом: > дотримання єдиних педагогічних вимог до школярів; > рівня реалізації всіма учителями у навчальному процесі виховної функції уроку; > участі педагогів у позаурочній та позакласній виховній роботі: > взаємодія з керівниками гуртків, секцій. 10. Аналіз роботи з батьками та громадськістю: > взаємодія з сім'ею (визначення единої позиції щодо виховання, участі батьків у виховній роботі класу, школи); > тематики батьківських зборів, їх результативність. 11. Аналіз результатів виховної роботи: > визначення реального рівня виховання; > визначення ступенів відповідності реальних результатів поставленим цілям; > характеристика динаміки змін рівня вихованості за роками навчання. 12. Додатки: карта здоров'я учнів класу, карта вихованості, у якій фіксується рівень вихованості учнів. ПАМ'ЯТКА 7 Орієнтована схема аналізу виховного заходу Заступник директора школи з виховної роботи здійснює облік, контроль і аналіз виховної роботи. Результати контролю та аналізу фіксуються в довільній формі за такою схемою: 1. Аналіз готовності педагога або коллективу виконавців до проведення виховного заходу за наступними критериями: > наявність мети и завдань виховного заходу; > врахування рівня вихованості учнів під час визначення мети и завдань заходу; > визначення місця заходу в загальній системі виховної роботи. 2. Аналіз процесу підготовки виховного заходу за наступними критеріями: > роль класного керівника; > роль учнівського активу; > злагодженість роботи колективу в процесі підготовки заходу, > роль учнівської організації, органів самоврядування; > надання педагогом тактовної допомоги учням; > участь учнів у підготовці заходу; > доцільність розподілу обов'язків; > термін виконання; > облік роботи. 3. Аналіз проведення виховного заходу за наступними критеріями: > організація заходу (оформления, обладнання приміщень; > чіткість, організованість, злагодженість роботи; > активність учнів; > дозування і раціональність використання часу; > врахування педагогом вікових особливостей школярів; > організація ствпраці зі старшими учнями, батьками, громадськістю тощо); > зміст заходу (зв'язок із життям школи, міста, держави); > актуальність; > врахування проблемних питань, які хвилюють учнів; > правдивість відтворення реалій життя; > врахування вікових та індивідуальних особливостей виконавців, учасників). 4. Аналіз методики проведения виховного заходу за наступними критеріями: > оптимальність вибору форм проведения заходу; > роль педагога, учнівського активу в проведенні заходу; > наявність елементів дискусій, відкритого обміну думками; > активність учасників, емоційність заходу; > рівень самостійності, творчості, ініціативності учасників. 5. Аналіз результативності заходу за наступними критеріями: > досягнення мети виховного заходу; > цілісність заходу; > досконалість окремих частин заходу. 6. Загальні висновки та рекомендації. ПАМ'ЯТКА 8 Самоаналіз діяльності класного керівника під час підготовки та проведення виховного заходу 1. Оцінювання педагогічного обгрунтування виховного заходу, доцільності його проведення та обраної форми. 2. Визначення місця виховного заходу в системі навчально-виховної роботи класу, його зв'язку із навчальною та виховною діяльністю. 3. Оцінювання ступени досягнення мети заходу. 4. Характеристика учасників заходу, охоплення їх активною діяльністю під час складання плану, підготовки та проведення заходу. 5. Оцінювання результативності виховного заходу, його пізнавальної та виховної цінності. 6. Оцінювання психолопчного стану учнів під час підготовки й проведення заходу. 7. Визначення позитивних сторін та недоліків у проведенні заходу 8. Висновки на майбутнє. ПАМ'ЯТКА 9 Орієнтовані критерії оцінювання стану та результативності виховної роботи навчального закладу Критерії ефекгивності системи виховної роботи школи – це еталони, які передбачають високий рівень її функціонування й результативності та відповідають вимогам суспільства на сучасному етапі його розвитку. Як свідчить досвід, їх може бути три. Дані критерії можуть застосовуватися у процесі перевірки та оцінювання виховної роботи з метою вивчення й узагальнення досвіду виховання та здійснення самоаналізу результативності виховної роботи педагогічного колекгиву. 1. Високий рівень управління системою виховної роботи, який забезпечує досягнення найоптимальнішого за певних умов результату. Його основні показники: > реалізація демократичних принципів в управлінні школою; постановка конкретних цілей і завдань відповідно до Національної доктрини розвитку освіти України у XXI столітті. Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освгту», Програми «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів», Державної національної програми «Освіта. Україна XXI століття», Концепція виховання дітей та молоді в національній системі освіти школярів; > раціоналъний розподіл функцій між адміністрацією та учителями щодо управління окремими ділянками виховної роботи; > високий рівень педагогічної грамотності, цілеспрямованість і конкретність управлінських рішень: > планування виховної роботи з урахуванням потреб суспільства та рівня вихованості школярів; > узгодженість і єдність дій школи, сім'ї та громадськості; > інтеграція всіх соціальних інститутів; > дієвість форм та методів виховної роботи; > оперативність і дієвість системи контролю за станом виховної роботи; > підвищення рівня психолого-педагогічних знань і уміінь педагога (науково-теоретичної, методичной практичної підготовки); > високий рівень загальної та професійної культури педагогів, дотримання ними принципів педагопчної етики, загальнолюдської моралі. 2. Високий рівень функціонування системи виховної роботи, який обумовлює успішне виконання завдань, поставлених перед школою. Його основні показники: > оптимальне виконання завдань, які випливають із результатів аналізу рівня вихованості учнів, за умови мінімальних затрат часу; > змістовністъ і доцільність суспільно корисної діяльності учнів; > науково обгрунтована система підготовки учнів до свідомого вибору професії; > актуальність і змістовність масових виховних заходів, високий рівень самостійності та активності школярів під час їх підготовки та проведення; > педагогічно доцільна організація життя учнівського колективу; > високий рівень розвитку учнівського самоврядування; > залучення всіх учнів до різноманітної розвивальної діяльності; > розумне поєднання словесно-інформаційних і практичних методів виховання; > реалізація індивідуального підходу до учнів; > формування високо моральних і гуманістичних відносин в учнівських колективах; > функціонування системи стимулювання учнів; > розумна організація дозвілля, яка забезпечує врахування інтересів і потреб учнів; > широке залучення до виховної роботи представників громадськості, позашкільних закладів, осередків культури. 3. Високий рівень вихованості школярів, їх готовності до самостийного життя і праці. Иого основні показники: > свідоме ставлення учнів до навчання; > виховання учнів на принципах загальнолюдської моралі, шо забезпечує високий рівень сформованості в них поваги до правды, справедливості, милосердя, патріотизму, доброти та інших чеснот; > високий рівень культури поведінки учнів у школі та поза нею; > високий рівень самостійності учнів у колективній діяльності; > гуманістичний характер відносин між учнями; > високий рівень духовної культури учнів та вільне формування ними власної свтоглядної позиції; > повага учнів до батъків, свого родоводу, старших, історії рідного народу; > високий рівень естетичної культури учнів; > відповідний вікові учнів рівень національної свідомості; > знання і дотримання учнями законів України; > високий рівень правової культури учнів (повага до Конституциї України, державних символов України); > наявність в учнів почуття господарської відповдальності, готовності до життя в умовах ринкових відносин; > високий рівень фізичного розвитку та загартованості юнаків і дівчат; > усвідомлення учнями основних екологічних проблем регіону, сформованість в них почуття особистісної відповідальності за збереження примноження природних багатств рідного краю; > участь учнів в естетичному оформленні шкільних приміщень, та їх збереженні. Визначаючи рівень знання вчителями принципів виховання та уміння реалізовувати їх на практиці, можна запропонувати педагогам дати відповіді на такі запитання: 1.Чому принципи народності, природовідповідності с головними у здійсненні виховного процесу? 2.Назвіть ознаки гуманістичних відносин між учасниками виховного процесу. 3. Як подібні відносини проявляються у Вашому класі? 4. Які умови, на Вашу думку, найважливішими для реалізації принципів цілісності й наступності у вихованні? 3 метою більш докладного ознайомлення з творчою діяльністю класних керівників заступникові директора з виховної роботи рекомендується провести дослідження за такими напрямами: 1. Організація конструктивної взаемодії класного керівника з учителями, батьками, учнями, позашкільними навчально-виховними закладами, представниками громадських, державних організацій щодо виконання актуальних навчально-виховних завдань. 2. Нетрадиційні методи та прийоми, виховні дії класного керівника щодо включення учнів у систему позитивної діяльності та відносин, їх суть і результативність. 3. Створення сприятливих умов для самореалазації, самовдосконалення особистості школярів, розвитку позитивних рис характеру тощо. Вихованість учнів - результат педагопчної діяльності всіх учасників навчально-виховного процесу. Вона включає такі структурні компоненти: громадянські риси особистості, її національну свідомість, інтелектуально-пізнавальну, духовно-моральну, художньо-естетичну, психолого-емоційну, трудову, фізичну, екологічну, економічну, правову культуру. Визначити рівень розвитку громадянськості школярів, їхньої національної свідомості можна в процесі ознайомлення з їхніми поглядами, думками, ідеалами, переконаннями під час спілкування з ними, відвідування уроків та позаурочних заходів. 3 цією метою можна провести анкетування чи експрес-інтерв'ю за такими питаниями: 1. Хто з видатних діячів України є для тебе взірцем? 2. Твій ідеал сьогодні. Яким тийого уявляеш? 3. Чи властиве тобі почуття громадянського обов'язку? Якщо так, то в чому воно виявляється? 4. Твоє розуміння сутності національної ідеї. Рівень розвитку моральної діяльності можна визначити за такою схемою: > залучення учнів до доброчинної діяльності; > прояви в поведінці учнів співчуття, милосердя, гуманнее ставлення до оточуючих, друзів, природи. За даними діагностики заступник директора складає довідку про вивчення стану виховної роботи за такою схемою: 1.Об'єкт, термін вивчення. 2. Тема, мета, завдання вивчення, параметры, напрями досліджень, методика проведения досліджень. 3. Стисла характеристика позитивних результатів виршення проблем виховання. 3.1. Форми, методи, орігінальні прийоми управління виховною системою школи: > перелік організаційних заходів щодо спрямування учасників педагогічного процесу на конструнтивне виконання завдань виховання; > чітке визначення суті згаданих заходів; > стислий опис умов, що сприяють підвищенню ефективності виконання завдань виховної роботи школи; > стисле повідомлення про традиційні та інноваційні форми контролю за виховним процесом. 3.2. Суть позитивного управлінського впливу на: > підвищення рівня професійної компетентності педагогічних кадрів; > збагачення їхніх знань з теорії та методики національного виховання; > удосконалення уміння педагогів здійснювати послідовні, логічні виховні дії, спрямовані на забезпечення засвоення учнями соціального досвіду, основних життєвих цінностей; > підвищення рівня комунікативної культури класних керівників, їхньої обізнаності з функціональними обов'язками, новими моделями діялъності; > підвищення ефективності функціонування системи виховної роботи (навести конкретні приклади, що свідчать про актуальність змісту виховної роботи в школі, ефективність форм і методів виховання, інноваційність виховних технологій тощо). 4. Недоліки в управлінні виховною роботою. Причини низької ефективності деяких форм, методів, прийомів виховання. Загальні причини недоліків організації роботи школи, недостатньої компетентності її керівників, недосконалості стилю управління. 5. Виконання функціональних обов'язків заступником директора школи з виховної роботи, класними керівниками, педагогами - організаторами та іншими педпрацівниками. 6. Пропозиції, рекомендації щодо підвищення рівня виховної роботи школи, управління нею тощо. Опис конкретної допомоги, яку надано педагогічними працівниками з метою вирішення проблем у виховному процесі. ПАМ'ЯТКА 10. Основні критерії ефективності виховної роботи та оцінки діяльності класного керівника Критериями ефективності виховної роботи: > рівень організованості класного колективу як у навчальній, так і в позаурочній роботі (дисциплінованість учнів, проведения нарад, обов'язковість виконання ними завдань шкільного колективу та органів учнівського самоврядування); > рівень навчальної мотивації учнів класу (динаміка підвищення якості знань, ефективність роботи з невстигаючими учнями, активність учнів класу в позаурочній діяльності тощо); > різноманітність позаурочного життя класу; > динаміка зростання рівня вихованості учнів; > рівень розвитку класного колективу (його згуртованість; активність, ініціативність учнів; виховний вплив колективу на його членів, рівень розвитку громадської думки); > активність співпраці класу з класним керівником; > зв'язок із сім'єю, участь батьків у виховному процесі; > робота з проблемними учнями, надання їм педагогічної підтримки на основі індивідуального підходу; > захищеність та комфортність умов перебування кожного вихованця в класі, школі. Показниками успішної діяльності класного керівника є: > високий рівень ефективності виховної роботи з класним колективом відповідно до вищезазначених критеріїв; > високий рівень розвику творчої індивідуальності класного керівника, наявність у нього авторської педагогічної технології; > стиль взаємовідносин, який визначається особистістю вихователя, системою педагогічних прийомів взаємодй з учнями; > включеність вихователя в життя класу (участь у різноманітних класних справах тощо); > уміннями ставити мету, планувати роботу, здійснити її, оцінювати результати, аналізувати, робити висновки та ставити нові завдання; > співпраця з класним колективом; > контакт із батьками та залучення їх до співпраці; > володіння вміннями організувати дозвілля; > взаємний інтерес класного керівника та вихованців один до одного, повага учнів до класного керівника. ПАМ'ЯТКА 11. Аналіз результативності виховної роботи у школі оцінюється за такими параметрами: • досягнення мети виховання учнів відповідно до окресленої в річному плані мети роботи школи; • стан забезпечення органічної єдності навчання виховання на уроці засобами навчальних предметів та в позаурочній виховній роботі; • пріоритетний аспект виховної роботи в ЗНЗ та стан його реалізації; • упровадження в систему виховної роботи з учнями школи особистісно-орієнтованого підходу, його ефективність; • оцінювання доцільності використання різних форм організації виховної роботи з учнями; • результативність упровадження новітніх технологій здійснення виховної роботи; • стан вихованості учнів школи. ПАМ'ЯТКА12 Аналіз діяльності учнівських колективів щодо забезпечення високого рівня навчальної компетентності та громадської активності здійснюєтьсяза такими параметрами: • рівень згуртованості класних колективів та їхня соціально-навчальна активність; • стан виконавської дисципліни, дотримання прав та обов'язків учнями; • участь класних колективів у загальношкільних справах, організаціях; • участь у роботі з поліпшення рівня навчальної компетентності учнів; • співробітництво вчителів та учнів ЗНЗ на засадах співробітництва, співдружності та демократії. ПАМ'ЯТКА 13 Аналіз роботи ЗНЗ із батьками учнів здійснюється за такими параметрами: • наявність та результативність роботи ЗНЗ щодо педагогізації батьків; • озброєння батьків змістом та методами виховання; • ефективність функціонування батьківських комітетів класів ЗНЗ; • залучення батьків до організації позакласної навчально-пізнавальної та виховної роботи; • організація та зміст індивідуальної роботи педагогів з батьками неблагополучних сімей; • результативність спільної роботи закладу освіти з батьками дітей. ПАМ'ЯТКА 14 Аналіз стану реалізації завдань сімейно-родинного виховання в навчальному закладі освіти 1. Планування роботи з реалізації завдань сімейно-родинного виховання в навчальному закладі освіти (річний план роботи школи, плани виховної роботи класних керівників тощо). 2. Наявність, стан реалізації шкільної Програми із сімейно-родинного виховання. 3. Методичне забезпечення роботи педагогічних працівників. Робота ШМО з класними керівниками щодо навчання сучасних методик сімейно-родинного виховання. Робота творчих труп із проблем сімейно-родинного виховання. 4. Спільна діяльність класних керівників із соціально-психологічною службою школи в роботі з батьками. Наявність інформаційно-методичного куточка для батьків учнів. 5. Спільна діяльність школи з позашкільними установами щодо реалізації завдань сімейно-родинного ви¬ховання. 6. Аналіз результатів роботи з реалізації завдань сімейно-родинного виховання в навчальному закладі. ПАМ'ЯТКА 15 Аналіз роботи методичного об'єднання класних керівників: • постановка й досягнення мети і завдань роботи мето¬дичного об'єднання (діагностична основа постановки мети, наявність аналізу роботи за попередній рік, відповідність змісту роботи означеній меті й завданням); • діяльність щодо досягнення поставленої мети (мето¬дична тема МО та відповідність її проблем, над якими працюють члени МО); • виконання плану заседания МО (кількість засідань, протоколи, тези виступів, списки опрацьованої літератури, рекомендації, вироблені членами ШМО, банк інформації щодо впровадження науково-методичних проблем тощо); • форми роботи МО (засвоєння й використання раціональних методів і прийомів виховання, результативність використання освітніх інновацій); • вивчення, узагальнення і впровадження передового педагогічного досвіду з проблем виховання (прізви¬ща носіїв досвіду, які елементи досвіду використо-вуються в практичній діяльності); • робота над підвищенням професійно-педагогічної майстерності класних керівників (діагностика утруднень класних керівників, вибір форм підвищення кваліфікації на основі аналізу потреб, план самоосвіти, аналіз матеріалів самоосвіти, матеріали теоре¬тичного опрацювання індивідуальної науково-мето-дичної проблеми та результативність впровадження в практику роботи, відповідність індивідуальної проблеми науково-методичній проблемі ШМО та ре¬зультатам діагностики професійних утруднень класного керівника, вплив методичної роботи на резуль¬тати діяльності класного керівника, підвищення його компетентності, розвиток загальної культури педаго¬га та стимулювання творчої активності вчителів); • участь у методичних заходах різного рівня (ЗНЗ, район, місто, область, держава, педагогічні виставки, методичні тижні, участь у конкурсі «Класний керівник року», участь у роботі міського МО класних керівників); • висновки щодо якості роботи ШМО (результатив¬ність роботи (кількісні та якісні показники), найбільш ефективні форми роботи, що сприяли результативності, невикористані можливості й резерви, причини зниження результативності роботи, завдання на наступний рік). ПАМ'ЯТКА 16 Вивчення стану розвитку учнівського самоврядування: • наявність загальної Концепції розвитку учнівського самоврядування в навчальному закладі; • наявність та відповідність системи учнівського само¬врядування на всіх рівнях (мікрогрупи, класні колективи, загальношкільний актив); • нормативне забезпечення роботи органів учнівського самоврядування ( Статут, Положення про органи учнівського самоврядування, лідера, вибори тощо); • методичне забезпечення діяльності органів учнівського самоврядування в школі (Програма підготовки лідерів, Програма роботи з активом, графік занять, зустрічей, засідань кожної структурної складової шкільного УС): • план роботи кожного органу шкільного самовря¬дування. Матеріали учнівських проектів, сценарії заходів, матеріали конкурсів, протоколи спільних засідань, аналіз роботи органів, висновки; • здійснення контролю за роботою учнівського само¬врядування класів (Конкурс «Кращий клас року», рейтинг класів за участю в шкільних заходах, акціях, форми звітності (папка досягнень, «Бал зірок», учнівська конференція, круглий стіл); • використання інноваційних технологій в організації роботи учнівського самоврядування. Перспективи цього напряму діяльності. ПАМ'ЯТКА 17 Вивчення та аналіз стану організації позаурочної та позашкільної діяльності учнів: . • наявність розкладу занять шкільних гуртків; • науково-методичне забезпечення гурткової роботи в школі: (наявність затвердженої програми гуртка, наявність календарного плану занять гуртка, ведення журналу обліку відвідування учнями занять гуртка, записи бесід із ТБ, наявність методичного, дидактич¬ного, наочного матеріалів роботи гуртка, система¬тизація матеріалів роботи гуртка, результативність роботи гуртка в школі, методична робота з питання організації гурткової роботи в школі (семінари, засідання МО, наради педагогів, інше); • система контролю за станом гурткової роботи в школі (книга контролю ЗДВР, аналіз відвіданих занять гуртків, аналіз якості планування, наявність аналітичних документів з питання (довідки, інформації, тощо), наявність питання в перспективному плані внутрішньошкільного контролю); • наявність інформації про позашкільну зайнятість учнів школи, в тому числі й учнів пільгових категорій та учнів, які вимагають особливої педагогічної уваги. ПАМ'ЯТКА 18 Аналіз стану роботи навчального закладу питання формування та розвитку національної культури вихованців 1. Наявність нормативної бази із цього питання. 2. Відображення нормативних, концептуальних засад у Програмі розвитку школи, Концепції виховної системи школи, річному плані роботи навчального закладу, планах виховної роботи класних керівників. 3.Формування національної свідомості, національної культури учнів засобами мистецтва, краєзнавства та козацької педагогіки. Залучення школярів до вивчення історії та культури рідного краю, його тради¬цій у мистецтві, побуті, звичаях, національному одязі та ремеслах. 4. Організація науково-дослідницької колективної та індивідуальної роботи учнів із цього напряму, діяльності. Форми активно-творчої та краєзнавчо-патріотичної діяльності, робота пошукових груп, музейна педагогіка. 5. Координаційна діяльність заступника директора школи щодо організації роботи з розвитку національної культури учнів. 6. Роль ШМО класних керівників у методичному супроводі роботи педагогів з розвитку національної культури учнів. 7. Управлінська діяльність заступника директора школи щодо вивчення стану та якості роботи з розвитку національної культури учнів. ПАМ'ЯТКА 20 Аналіз стану реалізації завдань морального виховання в навчальному закладі 1. Планування роботи з реалізації завдань морального виховання в навчальному закладі освіти (річний план роботи школи, план роботи Ради профілактики, плани виховної роботи класних керівників, інше). 2. Наявність, стан реалізації шкільної Програми з морального виховання. 3. Методичне забезпечення роботи педагогічних працівників. Робота з класними керівниками щодо навчання сучасних методик морального виховання. Робота творчих труп із проблем морального виховання. 4. Спільна діяльнють класних керівників із соціально-психологічною службою школи: порівняльний аналіз правопорушень, склад учнів, що стоять на внут- рішньошкільному обліку; результаты діагностування учнів різних вікових труп із проблеми морального виховання. 5. Співпраця школи з батьками учнів із питань морального виховання. 6. Спільна діяльність школи з позашкільними установами щодо реалізації завдань морального виховання. 7. Стан реалізації заходів із посилення роботи щодо морально-статевого виховання в загальноосвітіних навчальних закладах. ПАМ'ЯТКА 21 Аналіз стану організації та змісту діяльності класних керівників із формування культури толерантної особистості (реалізація завдань морального виховання) в навчальному закладі 1. Планування роботи з реалізації завдань морального виховання в навчальному закладі освіти (річний план роботи школи, план роботи ШМО класних керівників плани виховної роботи класних керівників, інше). 2. Наявність, стан реалізації шкільної Програми (або плану заходов) з морального виховання, програм виховних годин, спрямованих на формування культури толерантної особистості. 3. Методичнее забезпечення роботи педагогічних працівників. Робота з класними керівниками з навчання сучасних методик морального виховання. Робота творчих груп з проблем морального виховання. 4. Спільна діяльність класних керівників із соціально-психолопчною службою школи: - порівняльний аналіз правопорушень, склад внутрішньо шкільного обліку; - результаты діагностування учнів різних вікових груп із проблем морального виховання. 4. Співпраця школи з батьками учнів з питань морального виховання. 5. Спільна діяльність школ из позашкільними установами щодо реалізації завдань морального виховання. 6. Управління педагогічною діяльністю класних керівників.Перспективи діяльності класних керівників з формування культури толерантної особистості завдання ШМО класних керівників. ПАМ'ЯТКА 22 Стан реалізації цільових програм з профілактики наркоманії, алкоголізму, тютюнокуріння 1. Планування роботи щодо реалізації цільових програм з профілактики наркоманії, алкоголізму, тютюнокуріння (річний план роботи школи, план роботи Ради профілактики, плани виховної роботи класних керівників, інше). 2. Організація та проведения роботи з питань ранньої профілактики, психолого-педагопчне діагностування, індвідуальна робота з учнями "групи ризику". Спільна діяльність заступника директора з виховної роботи, соціального педагога, шкільного психолога, медичних працівників, бібліотекаря, класних керівників щодо реалізації цільових програм із профілактики наркоманії, алкоголізму, тютюнокуріння. 3. Інформативно-наочна та пропагандистсько-просвітницька робота з означеного питання. 4. Організація правового, патріотичного, екологічного, фізичного виховання учнів (діяльність ЗДВР, Ради профілактики, гурткова робота, система в організації дозвілля школярів). Реалізація програми «рівний –рівному» серед учнівської молоді щодо здорового способу життя. 5. Активні форми профілактиктичної роботи в школі. 6. Лікувально-консультативна робота з учнями «групи ризику». 7. Методичне забезпечення роботи педагогічних працівників. Робота з класними керівниками щодо навчання сучаних методик виявлення та роботи з дітьми, схильними до наркоманії. 8. Співпраця школи з батьками учнів з питань профілактики наркоманії, алкоголізму, тютюнокуріння. 9.Спільна діяльність шкіл з позашкільними установами щодо протидії розповсюдженню наркоманії серед дітей і підлітків. ПАМ'ЯТКА 23 Аналіз плану виховної роботи 1. Актуальність поставлених завдань виховання для певного навчального закладу (классного колективу). 2. Чіткість, конкретність та доцільність визначених напрямів виховної діяльності на подальший період. 3. Логічність системи запланованих видів діяльності з учасниками педагогічного процесу, спрямованість цих заходів на розв'язання поставлених завдань, на розвиток організаторських умінь, ініціативи, творчості, самостійності мислення кожного учня. 4. Місце кожної виховної дії в загальній системі навчально-виховної роботи закладу (класу). 5. Відповідність виховних заходів віковим особливостям і потребам учнів; знанням та організаторським умінням педагогів. Урахування інтересів всіх учасників навчально-виховного процесу. 6. Наявність корекційних заходів щодо профілактики правопорушень. 7. Зв'язок та єдність завдань, змісту, форм, методів та результатів виховної роботи; урочної та позаурочної діяльності. 8. Оптимальність поєднання словесно-інформаційних, інтерактивних форм і методів роботи та практичних видів діяльності. 9. Взаємодія всіх учасників педагогічного процесу що¬до формування особистості учня. Для вивчення й оцінки інформаційно-аналітичних умінь організаторів виховного процессу слід ураховувати такі параметри: 1. Відповідність змісту інформації цілям аналізу; 2. Повнота та об'єктивність інформації; 3. Сформованість її потоків та розподіл між відповідальними особами; 4. Стандартизація форм збору та збереження інформації; 5. Оперативне прийняття рішення на основі її аналізу; 6. Відбір об'єктів вивчення й аналізу відповідно до завдань школи; 7. Уміння здійснювати системний підхід до аналізу педагогічних явищ; 8. Включеність усіх компонентів навчально-виховного процесу; 9. Уміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки; 10. Конкретизація та доцільність перспективних завдань. Професійно проведений аналіз виховної діяльності на¬вчального закладу дозволить конкретизувати виховні цілі, здійснювати диференційний підхід до учнів із різним рівнем вихованості, визначати доцільність вибору змісту й методів виховання, співвідносити проміжний і кінцевий результат виховання та мати бачення близьких і віддалених результа¬тів .виховної роботи. ПАМ'ЯТКА 24 Типові помилки керівників виховного процессу Аналіз результативності діяльності заступників директорів з виховної роботи щодо організації системи виховної роботи дозволяє зробити висновки про наявність типових помилок у керівників виховного процесу. Розглянемо питания, які підлягають комплексним перевіркам. Питання до комплексних перевірок щодо формування системи виховної роботи з учнівською молоддю. 1. Сформованість та ефективність системи виховної роботи в навчальних закладах: - відповідність мети, завдань, принципів, форм та методів виховної роботи умовам і можливостям школи, рівню вихованості учнів, професійної компетентності педагогічних працівників; - впровадження інновацій з проблем виховання у виховний процесс шкіл, їх ефективність; - пріоритетні напрямки виховної роботи та їх практична реалізація; - взаємозв'язок навчальної та позаурочної роботи; - координація всіх виховних заходів, їх доцільність та достатність. 2. Методичне забезпечення виховного процесу та підвищення професійної компетентності педагогічних кадрів з питань виховання: - ефективність роботи методичних об'єднань класних керівників; - використання дієвих форм, методів та прийомів методичної роботи (наради, семінари, конференції тощо). 3. Вирішення актуальних проблем виховного процесу в школі: - розвиток учнівського самоврядування; - система профилактичної роботи щодо попередження правопорушень та шкідливих звичок серед учнівської молоді; - взаємодія школи і сім’ї у вихованні особистості школяра: - рівень впровадження системи громадянського виховання у виховний процесс школи. 4. Результативність виховної роботи в школі: - діагностика рівня вихованості учнів та корекційна діяльність щодо підвищення загальної культури та поведінки школярів. Типові помилки керівників виховного процесу: 1. Формальнее визначення мети і завдань виховної роботи школи на рік. 2. Відсутність перспективного планування. 3. Формальнее визначення пріоритетних напрямків виховної роботи школи. 4. Недостатня робота керівників виховного процессу щодо соціальної адаптації випускників загальноосвітнього закладу. 5. Виховні заходи представляють собою низку не взаємопов'язаних заходів, які не мають визначеної мети і доцільності в їх проведенні. 6. Слабка ефективність методичної роботи з класними керівниками на засіданнях методичних об'єднань. 7. Тематика засідань педагогічної ради з проблеми виховання не завжди пов'язана із завданнями школи та проблемами, які необхідно вирішувати. 8. Слабка координація роботи психологів, соціальних педагогів з керівниками виховного процесу з питань вивчення рівня розвитку особистості школяра та вікових психологічних особливостей дітей (особливо дітей девіантної поведінки). 9. Питания, що стоять на внутрішньошкільному контролю не завжди пов'язані із проблемами школи, цілями та завданнями виховної роботи школи, іноді мають нецілеспрямований поверхнісний характер. 10.Зміст корекційно-виховної роботи не завжди мають обгрунтовуватися результатами діагностик рівней вихованості школярів. 11.Недостатня робота з питань цілісності управління виховного процесу в школі тощо. Список використаної та рекомендованої літератури 1. Аналіз роботи школи // Все для вчителя. -1999. - № 1. — С. 9-12 2. Битинас Б.П., Катаева Л.И. Педагогическая диагностика: сущность, функции, перспективи // Сов.педагогика. -1994. - № 7. 3. Васильков Л.М., Тевлів Б.Л. Ритми навчального року завуча // Завуч. - 1999.-№24.-С. 1-12. 4. В основі системи – вивчення педколективу // Завуч. - 1999. - № 4. - С. 4-6. 5. Диагностика успешности учителя: Сб. метод, мат. для руководителей шк./ Сост. Т.В. Морозова. - М: Образоват. центр „Педагогический поиск". 1997.-94 с. 6. Єрмола Л.М. Експертиза освігньої діяльності школи // Освіта і управління. - 1999. -№1. -С. 67-78. 7. Жерносск І.П. Науково-методична робота в загальноосвотшй школі: Навч.-метод. посібник. - К.: 13МН, 1998. -160 с. 8. Зверева В.И. Диагностика и экспертиза педагогической деятельности аттестуемых учителей. - М: У1Д „Перспектива", 1998.- 112с. 9. Зміст і методика аналізу підсумків навчачьного року: Методичні рекомендації / В.М. Руссол - Ів.-Франківськ: ОШОПП. 1997. - 23 с. 10. Зоц В. Контроль і оцінка (Нотатки з українсько-французького семінару) // Шлях освіти. - 1997.-№ 1. - С. 53-55. П. Ингенкамп К. Педагогическая диагностика: Пер. с нем. - М: Педагогика, 1991. -240 с. 12.. Кальней В.А., Шишов С.Е. Технология мониторинга качества обучения в системе „учитель - ученик": Методическое пособие для учителя. - М.: Педагогическое общество России. - 1999. - 86 с. 13. Коберник О.М. Управлінські засади психолого-педагопчної діагностики розвитку учнів загальноосвітньої школи // Освіта і управления. - 1999. - № I-С. 79-85. 14. Коломінський Н.Л. Психологічні особливості контролюючої діяльності керівника// Директор школи. - 1998. - № 14-26. 15. Конаржевский Ю.А. Педагогический анализ учебно-воспитательного процесса и управление школой. - М.: Образовательный центр „Педагогический поиск", 1997 - 79 с 16. Лизинский В.М. Работа администрации школы с учителем (для директоров и заместителей директоров школ). - М.: Образовательный центр „Педагогический поиск", 1998. - 79 с. 17. Моисеев А.М., Канто А.К., Лоренсов А.В., Хомерики О.Г. Нововведения во внутришкольном управлений. - М.: Пед. об-во России, 1998 - 232 с 18. Островерхова Н.М. Даниленко Л.1. Ефективність управління загальноосвітньою школою: соціально-педагогічний аспект - К Школяр 1995.-302с.